Західний кукурудзяний жук– небезпечний карантинний шкідник
Як відомо, кукурудзу в Європу було завезено ще в ХV ст. з Америки. З тих пір вона широко розповсюдилась і є однією з провідних сільськогосподарський культур, а воднораз – й кормовою рослиною багатьох комах. Але найнебезпечнішим шкідником кукурудзи в Європі нині є західний кукурудзяний жук. Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera) походить з Північної Америки, де його розглядають як найбільш небезпечного і економічно важливого шкідника кукурудзи. Він завдає втрат на $ 1000 млн. щорічно. Сюди включені щорічні затрати на боротьбу і збитки від втрати врожаю, тому в США шкідник має прізвисько «жук на мільярд доларів».
Західний кукурудзяний жук – новий, до 1992 року не відомий в Європі шкідник кукурудзи. Запізніле його виявлення в Сербії та наявність сприятливих погодно-кліматичних та трофічних умов призвело до натуралізації виду. Незважаючи на вжиті карантинні та винищувальні заходи, виявлене вогнище не вдалось знищити, і шкідник став широко розповсюджуватись. Швидкість його в середньому становила 40 – 80 км за рік. За невеликий проміжок часу шкідник поширився на значні території багатьох держав Європи і завдає значної шкоди.
В Україні виникла реальна загроза масового поширення цього небезпечного шкідника кукурудзи.
ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД
Імаго: завдовжки 5-6 мм, загальне забарвлення жука бліде, жовтувато – чорне. На надкрилах є темні поздовжні смуги, у самок – три симетричні смуги. Черевце у самки більше і гостріше ніжу самця, антени коротші. Яйце: розміром 0,5-0,6×0,4 мм, овальне, блідо-жовте має шорстку мікроскульптуру. Личинка: останнього віку завдовжки 10-18 мм, щойно відроджена – 1,2 мм завдовжки, зморщена, видовжена, жовто-біла, з коричневою головною капсулою, грудним та анальним щитками. Лялечка: блідо-жовта або біла, завдовжки 4,5-5,5 мм, без покриву.
Розвиток: розвивається протягом року лише в одному поколінні. В період, коли масово цвіте кукурудза жуки виходять з ґрунту (як правило впродовж 5-6 тижнів). Через два тижні після спарювання самки відкладають яйця в поверхневий шар ґрунту на глибину до 15 см, біля основи стебла рослини. Яйцекладка закінчується наприкінці серпня, і в вересні основна маса жуків гине. Основна маса яєць зосереджена в поверхневому шарі ґрунту на глибині до 5 см. Плодючість однієї самки – біля 1000 яєць. Личинки, які відродились з яєць, відразу ж відшукують найближчі корені кормової рослини. При цьому вони здатні у пошуках корму долати відстань до 50-80 см. Живляться молоді личинки переважно кореневими волосками та тканинами рослини. Розвиваючись, вони проникають у корінь, живлячись серцевинною тканиною, що містить судинні пучки. Дорослі личинки можуть робити отвори в товстому корені і проникати в стебло. Личинки третього віку заляльковуються в земляних колисочках, їх розвиток триває лише 2-3 дні. Зимує шкідник в стадії яйця. Яйця мають високу морозостійкість, витримуючи температуру до -10°С. Навесні, при прогріванні ґрунту до 11,2°С-12,8°С відроджуються личинки, які починають відразу живитись.
Пошкоджують: Західний кукурудзяний жук – обмежений олігофаг на личинковій фазі: личинки живляться виключно коренями кукурудзи але, за їхньої відсутності певний час можуть живитися корінням деяких злакових трав, на яких здатні повноцінно розвиватись. Жуки – поліфаги: живляться пилком, маточними стовпчиками, незрілими зернами та листям кукурудзи, а також пилком інших рослин з родин гарбузо-бобових, злакових, айстрових. Дорослі комахи пошкоджують волоть, що істотно знижує кількість пилку, стовпчики жіночих суцвіть, іноді обгризають молоді качани. На листових пластинах жуки вигризають смужки, після чого листя біліють. У період наливу (молочного дозрівання зерна) – жуки перегризають оболонку, оголених на верхівці качанів, зерен і повністю з’їдають їх вміст. Недобір урожаю коливається від 35 до 100%. Особливо небезпечні личинки, які живляться коренями кукурудзи. Личинки перших віків спочатку об’їдають кореневі волоски, потім тонкі корінці, а згодом великі та стрижневі, при цьому заносячи збудників кореневих гнилей. В результаті пошкоджені рослини жовтіють, відстають у рості, в’януть, а молоді нерідко зовсім гинуть. Ослаблені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми “гусячої шиї”. При цьому стає повністю або частково неможливим механізоване збирання врожаю. Найбільша шкодочинність спостерігається на тих полях, де відсутня сівозміна.
РОЗВИТОК
Розвивається протягом року лише в одному поколінні. В період, коли масово цвіте кукурудза жуки виходять з ґрунту (як правило впродовж 5-6 тижнів). Через два тижні після спарювання самки відкладають яйця в поверхневий шар ґрунту на глибину до 15 см, біля основи стебла рослини. Яйцекладка закінчується наприкінці серпня, і в вересні основна маса жуків гине. Основна маса яєць зосереджена в поверхневому шарі ґрунту на глибині до 5 см. Плодючість однієї самки – біля 1000 яєць. Личинки, які відродились з яєць, відразу ж відшукують найближчі корені кормової рослини. При цьому вони здатні у пошуках корму долати відстань до 50-80 см. Живляться молоді личинки переважно кореневими волосками та тканинами рослини. Розвиваючись, вони проникають у корінь, живлячись серцевинною тканиною, що містить судинні пучки. Дорослі личинки можуть робити отвори в товстому корені і проникати в стебло. Личинки третього віку заляльковуються в земляних колисочках, їх розвиток триває лише 2-3 дні. Зимує шкідник в стадії яйця. Яйця мають високу морозостійкість, витримуючи температуру до -10°С. Навесні, при прогріванні ґрунту до 11,2°С-12,8°С відроджуються личинки, які починають відразу живитись.
ПОШКОДЖУЮТЬ
Західний кукурудзяний жук – обмежений олігофаг на личинковій фазі: личинки живляться виключно коренями кукурудзи але, за їхньої відсутності певний час можуть живитися корінням деяких злакових трав, на яких здатні повноцінно розвиватись. Жуки – поліфаги: живляться пилком, маточними стовпчиками, незрілими зернами та листям кукурудзи, а також пилком інших рослин з родин гарбузо-бобових, злакових, айстрових. Дорослі комахи пошкоджують волоть, що істотно знижує кількість пилку, стовпчики жіночих суцвіть, іноді обгризають молоді качани. На листових пластинах жуки вигризають смужки, після чого листя біліють. У період наливу (молочного дозрівання зерна) – жуки перегризають оболонку, оголених на верхівці качанів, зерен і повністю з’їдають їх вміст. Недобір урожаю коливається від 35 до 100%. Особливо небезпечні личинки, які живляться коренями кукурудзи. Личинки перших віків спочатку об’їдають кореневі волоски, потім тонкі корінці, а згодом великі та стрижневі, при цьому заносячи збудників кореневих гнилей. В результаті пошкоджені рослини жовтіють, відстають у рості, в’януть, а молоді нерідко зовсім гинуть. Ослаблені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми “гусячої шиї”. При цьому стає повністю або частково неможливим механізоване збирання врожаю. Найбільша шкодочинність спостерігається на тих полях, де відсутня сівозміна.
ПЕРЕНОЩИКИ ХВОРОБ
Жуки та личинки є переносчиками збудників грибкових, бактеріальних, вірусних захворювань кукурудзи.
Ефективним агротехнічним заходом контролю та скороченню кількості Diabrotica є сівозміна.
Проти личинок або дорослих комах застосовуються хімічні заходи відповідно до сучасного Переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні. Поширюється: Розповсюдження шкідника може відбуватися на стадії яйця з ґрунтом. На стадії імаго шкідник може поширюватись самостійно: жуки добре літають, швидкість їх активного польоту сягає 10 км за годину; із сильним попутним вітром дальність польоту може становити 20 км за годину і більше. ЗКЖ може також розповсюджуватись на стадії імаго транспортними засобами: з різними вантажами, авто-та залізничними шляхами, засобами повітряних сполучень.
При першому виявлені жуків у даній місцевості негайно сповіщають спеціалістів служби карантину рослин.
Анатолій Діденкул, державний фітосанітарний інспектор
