Загинув заради нашої свободи
Ще один болючий і гіркий день сьогодні додався в літопис історії Ананьївщини — відбулося прощання з вірним сином рідного краю, уродженцем села Селиванівка Юрієм Вдовіним.
53-річний боєць, майстер-сержант десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти ЗСУ загинув 25 березня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п.Мар’їнка, отримавши травми, несумісні з життям.
Його війна почалася в ту мить, коли ворог у 2014 році зазіхнув на нашу країну. Саме тоді Юрій не зміг залишитися осторонь і, як істинний патріот, став на захист України. Війна назавжди прийшла в його життя, тривожила та збурювала серце воїна. Отож, і в час небезпеки, коли у лютому 2022 загарбники повномасштабно вдерлися на територію нашої Батьківщини, Юрієві знадобилося усього кілька днів, аби ухвалити єдино правильне рішення, уладнати справи та стати до лав ЗСУ.
Наостанок він прийшов до храму, взяв благословіння отця Дмитра Дементьєва, настоятеля храму Успіння Пресвятої Богородиці та попросив молитов за його душу, що панотець і робив увесь рік. Цьогоріч, в березні, за кілька днів до загибелі Юрій зателефонував до священника та поділився своїми сподіваннями на швидку зустріч у великодні свята. А ще в розмові щиро зізнався, що потребує молитов, бо тяжко на душі. Чи то вже чорна з косою ходила десь поряд, чи то втомився сивий воїн — хто зна… Але раніше Юрієві судилося додому повернутися.
Повернутися, аби перед ним у шанобі десятки ананьївців схилили коліна. Повернутися, аби під колеса траурного кортежу лягли сотні квітів.
Повернутися, аби над ним востаннє пролетів сумний і самотній лелека — як і сам Юрій…
Коридором шани Юрія Вдовіна зустріли на центральній вулиці міста. Впродовж усього шляху до села Селиванівка, де народився та виріс Герой, теж кожен зустрічний чи подорожній схиляв голову.
Перша зупинка була біля батьківської хати Юрія, де отець Дмитро Дементьєв провів молитовний обряд над тілом загиблого.
Довжелезний коридор шани утворили і в селі Жеребкове, з яким Юрія Вдовіна пов’язувала робота. Чимало людей згадуватиме цього чоловіка з неспокійною душею, небайдужого і відвертого, інколи різкого, але щирого у своєму прагненні бути корисним батьківському краю…
Чин відспівування провели в храмі Іоанна Богослова. Поховальний обряд спільно провели його настоятель отець Павло та отець Дмитро. І, до речі, Юрій Вдовін став першим бійцем, прощання з яким відбулося в храмі.
Далі процесія прослідувала на центральне кладовище села Жеребкове. Слова співчуття рідним висловив від імені керівництва громади та від себе особисто висловив заступник міського голови Віталій Пянтковський. Він з болем зазначив, що Вітчизна втратила ще одного вірного сина, який віддав своє життя заради нашого спокою. Також Віталій Олександрович нагадав, що загиблий вірно та сумлінно служив в лавах ЗСУ, за що неодноразово був відзначений командуванням.
Віталій Пянтковський від імені Президента України передав батькові Героя синьо-жовтий стяг, який покривав труну з тілом. Також було передано і зелений берет. Його вручив начальник Другого відділу Подільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковник Вадим Половець.
Зі словами співчуття до рідних звернулася і староста Жеребківського старостату Ольга Поліщук. Вона з хвилюванням сказала, що Юрій загинув заради нашої свободи й слава про звитяжний подвиг Воїна не повинна стертися з нашої пам’яті.
Трикратним салютом військовослужбовці вшанували пам’ять Юрія Вдовіна. А на жеребківському цвинтарі відтепер тріпотить ще один прапор, сповіщаючи, що тут спочиває Герой.