Сьогодні Ананьївщина простилася з Героєм Олександром Кульчаковським
Ще на одну болючу і гірку рану стало в Ананьївщині більше — сьогодні громада прощалася з Олександром Кульчаковським, навідником 1 відділення морської піхоти ЗСУ.
Довгих сім місяців мати чекала підтвердження про синову загибель, не втрачаючи надії, тричі подавала на ДНК-експертизу. Страшним і безжальним були результати усіх досліджень — це таки Сашкові рештки.
Нарешті сьогодні боєць повернувся до матері. Його дорога була мученицькою і довгою, а наприкінці — встеленою квітами. Ананьївці вишикувались вздовж всього маршруту траурної колони, аби стати перед загиблим Героєм і востаннє висловити шану.
З гіркими риданнями матір зустріла труну, примовляючи: “Санічка, синочок, ти ж не так мав повернутися…” Вона обіймала труну, не маючи змоги поглянути востаннє на свою дитину, безсило тулилася до онука і плакала, плакала…
Віддати останню шану побратиму приїхали зі своїх бойових доріг морські піхотинці, які служили разом зі Сашком. В мовчазній скорботі вони схилилися на коліно перед товаришем, обійняли матір, намагаючись втішити її.
Але немає втіхи цьому горю, бо то найгірше — ховати свою дитину, молодого, гарного хлопця, якому б ще жити й жити… За кілька днів до загибелі Олександрові мало б виповнитися 40 років…
Після заупокійної служби, яку відправив священник, односельці, друзі і побратими пройшли скорботною процесією до кладовища, на якому віднині покоїтиметься Олександр Кульчаковський.
До присутніх звернувся заступник міського голови Віктор Покотило, який від імені міського голови Юрія Тищенка та від себе особисто висловив співчуття рідним загиблого. Він наголосив, що для громади Олександр назавжди залишиться Героєм, який віддав життя за країну.
Про патріотизм Олександра, про його вірність військовому обов”язку говорив і староста Андрій Переман, який зі щирим болем стримував емоції.
Гіркотою та болем були наповнені слова побратимів Олександра. Морські піхотинці, ці суворі і мужні чоловіки не приховували жалю за другом, говорили, що він виявляв на полі бою найкращі людські якості, був надійним і вірним товаришом, який не мав страху перед ворогом.
На знак шани бійці передали матері загиблого Героя Державний Прапор, прапор підрозділу морської піхоти та берет кольору морської хвилі.
Усі гріхи віднині відпущено воїну, він постав перед Господом, аби приєднатися до небесної чоти війська козацького — аби звідти берегти нас та захищати своєю незримою присутністю.
Спочивай з миром, воїне, ти вірно і сумлінно виконав свій воїнський обов”язок.
Вічна пам”ять Герою Олександру Кульчаковському!
Слава Герою!