Повитиця – карантинний бур’ян-паразит

Повитиця польова – однорічна стеблова паразитна рослина

Повитиця позбавлена нормального коріння і листя. Стебла обвиваються навколо рослин-господарів і прикріпляються до ним гаусторіямі. Якщо паразит не зустріне відповідну для зараження рослину, він гине. Стебла ниткоподібні, жовті або рожево-жовті гіллясті. Квітки білі або зеленувато-білі, зібрані по 3-8 в рихлі суцвіття. Плід – світло-коричнева 2 – 4 – насінна коробочка. Семена овальної форми, світло-коричневі або бурі, до 1.25-2.5 мм завдовжки, 1-1.5 мм вширшки. Насіння проростає при відносно високих температурах. У грунті не втрачають схожість протягом 3-х років. Насіння не втрачає схожості, проходячи через кишковий тракт тварин, зберігають життєздатність протягом 10 років. Недостигле насіння проростає швидше, ніж зрілі, такі, що мають тверду і слабо водопроникну оболонку. Плодючість до 100 000 насіння. Квітне в липні – серпні.

 Повитиця віддає перевагу територіям з надмірним зволоженням. Насіння повитиці розноситься за допомогою вітру, води, птахів, інших тварин і людини, при роботі машин в поле і, особливо, при транспортуванні насінного матеріалу і сільськогосподарської продукції, засмічених повитицею. У районах з невеликим сніжним покривом взимку вимерзає. Швидкість розповсюдження повитиці і шкідливість залежать від густини посадки або посіву культури, що вражається.

Повитиця викликає загальне порушення обміну речовин у культурних рослин, оскільки відсисає у них органічні і живильні неорганічні речовини, ослабляє і затримує зростання і розвиток рослин-господарів і приводить до їх масової загибелі. Паразитує на смітних і культурних рослинах.

У боротьбі з повитицею велике значення мають профілактичні заходи. Посів проводять очищеним від повитиці насінням. Здійснюють апробацію посівів на кореню, фітопатологічну експертизу, карантинні заходи. Згідно державним стандартам забороняється посів насінням, засміченим повитицею.

 Основне джерело зараження посіву повитицею – грунт, в якому накопичуються великі запаси насіння паразита. Тому для посіву вибирають не засмічені ділянки або очищають грунт. Очищення орного горизонту здійснюють або шляхом закладення насіння повитиці на велику глибину за допомогою оранки плугами з передплужниками, або стимулюванням їх проростання з подальшим знищенням сходів поверхневою обробкою.

Боротьба з повитицею повинна проводитися до почала цвітіння. Необхідне ретельне очищення насіння основної культури від насіння повитиці, знищення повитиці на узбіччях доріг, межах, пустирях протягом всього вегетаційного періоду. На ділянках, сильно уражених повитицею, слід 3 – 4 роки висівати такі культури, на яких повитиця не розвивається.

Якщо Повитиця з’явилася в посівах багаторічних трав (конюшина, люцерна), їх викошують до почала цвітіння або обсіменіння повитиці. Своєчасний укіс особливо ефективний проти повитиці польової, 95% стебел якої розташовуються на відстані, 5 см, що не перевищує, від поверхні грунту, і при низькому зрізі легко віддаляються з поля разом з сіном.

Анатолій Діденкул, державний фітосанітарний інспектор