Повернення “на щиті”: Ананьївщина попрощалася з Петром Мирзою, чий шлях додому тривав майже три роки

Є рани, які не гоїть час, і є чекання, що випікає душу дотла. Сьогодні Ананьївська громада у глибокій німій скорботі схилила голову перед своїм захисником — Петром Мирзою. Йому назавжди залишиться 34.

Матрос, воїн, який став на захист України у найтемніші часи, повернувся додому на щиті.

З квітня 2023 року Петро вважався зниклим безвісти. Майже три довгих роки родина жила у виснажливому мареві невідомості, де кожен день починався з молитви про диво. Але тиша довкола його імені нарешті розірвалася найстрашнішою звісткою — підтвердженням загибелі. Віра змінилася гірким болем втрачених сподівань.

Останній шлях Героя став уособленням його життя та чину. Кортеж проїхав вулицями Героїв України та Незалежності. Це символічне коло пошани підкреслило: Петро віддав життя саме за те, щоб ці назви залишалися на мапі нашої вільної держави. Вздовж усієї дороги містяни виходили на живий коридор.

Схилені коліна та приспущені прапори стали мовчазним “дякую” за кожен мирний день міста.

Вдома на Петра чекала велика родина. Війна має жорстоку здатність збирати рідних разом за обставин, про які ніхто не мріяв. Гірка втрата сина, чоловіка, батька та брата стерла всі минулі непорозуміння, залишивши лише оголений біль.

Особливо важко було бачити кремезних братів Петра, двоє з яких також носять військовий піксель. Вони ледве стримували сльози, віддаючи останню честь братові-зброєносцю.

У пам’яті друзів він назавжди залишиться щирою, працьовитою та неймовірно доброю людиною — тим, хто не вагаючись обрав шлях захисника.

Чин відспівування провів настоятель храму Олександра Невського отець Микола Ярем. У своєму слові він звернувся до рідних із глибоким втішенням, провівши паралель із днями хрещенського освячення води. Як вода освячує тіло, так і подвиг воїна, що поклав душу за друзів своїх, освячує його шлях до вічності.

На кладовищі Другої дільниці слова співчуття від імені громади та міського голови Юрія Тищенка висловив заступник Віктор Покотило, запевнивши родину захисника у повній підтримці та пам’яті.

Під звуки прощального салюту дружині Петра передали синьо-жовтий прапор — державний символ, за який він бився до останнього подиху. Тепер цей стяг стане найдорожчою реліквією сім’ї, свідченням мужності їхнього Героя.

Ми схиляємо голови перед подвигом Петра Мирзи. Майже три роки невідомості завершилися вічним спокоєм у рідній землі. Пам’ять про нього житиме у наших молитвах та на сторінках боротьби за вільну Україну.

Вічна слава Герою!