На щиті, з усіма військовими почестями сьогодні повернувся назавжди додому Герой Андрій Костін
21-річний красень-парубок, життя якого відібрала клята війна та окупанти. Громада занурена в жалобу, бо несила відпускати до Небесного війська цвіт нації, її майбутнє. Не долюбив, не прожив, на злеті, у розквіті життя…
Гірка стежка до рідного села Мала Боярка, звідки родом Андрій, розпочалася сьогодні зранку в Ананьєві. Схиливши коліно та встеляючи шлях воїна квітами, містяни вийшли на центральну вулицю міста, аби провести свого Героя.
Ридання рвалися з грудей, сльози котилися, бачучи, який юнак йде від нас та як його покалічила війна… Непомірно висока сплата за наш спокій…
Найважчою стала дорога через рідне село Героя. Ще у пам”яті односельців живий образ цього красеня, ще пам”ятають, як захоплювалися Андрійком, який боронить рідну Україну в лавах славнозвісної ІІІ штурмової бригади. Ним так пишався батько і так тривожно завмирало серденько матусі, немов передчуваючи невідворотне…
Підрозділ Андрія зустрівся з противником у важкому бою 4 грудня поблизу населеного пункту Новоєгорівка, що на Луганщині. Росіянці задіяли важке озброєння, яке і завдало бійцю смертельних поранень. Хлопці мусили відступити, принісши товаришеві Андрія страшну звістку. Це стало для хлопця, який тільки-но повернувся з короткотривалої відпустки важким ударом — друг дитинства, вірний побратим загинув а, його не було поруч. Тому й ділом честі стало повернути тіло Героя, аби забрати його та гідно поховати.
Трагедія кожної родини складається з безлічі гірких і болючих моментів. Вони разом складаються в одне величезне горе, яке охоплює розпачем та не дає дихати і жити.
Ось і сьогодні серце рвалося на шмаття, коли рідні принесли до труни його улюбленого песика — чорну таксу, яка відчувши повернення Андрійка, почала рватися до нього.
Горе, яке зачіпає кожного, навіть тих, хто ще не усвідомив цього…
Все було наповнене болем, який прийшов у життя цієї гарної і донедавна щасливої родини. Голоснішим за будь-які примовляння і ридання був мовчазний відчай батька, тіло якого мимоволі тремтіло не від холоду, а від гіркоти. Пан Дмитро тримався поглядом за синове обличчя, на яке дивився востаннє. А за нього самого трималася згорьована дружина — пані Алла стискала чоловікову руку, шукаючи в ній порятунок, розділяючи неймовірний тягар горя…
Чин відспівування над тілом загиблого Героя провів отець Федір Сажин.
Під час церемонії прощання на кладовищі до пристуніх звернувся заступник міського голови Віктор Покотило. Поділяючи з родиною біль в трати, він висловив співчуття від імені Ананьївського міського голови та від себе особисто. Віктор Васильович підкреслив, що Герої серед нас — Андрій Костін ходив цими вулицями до звичайної школи, спілкувався з однолітками, але в одну мить став Героєм, пішовши захищати Україну від окупантів та віддавши життя захисту рідної землі.
Представник Другого відділення Подільського РТЦК та СП виконав почесний воїнський ритуал — передав батькові загиблого Героя синьо-жовтий прапор.
Під час поховання військовослужбовці роти охорони трикратним салютом сповістили, що віднині на кладовищі села Боярка покоїтиметься захисник України, наш Герой Андрій Костін. Це вже другий прапор, який тріпотітиме на цьому цвинтарі.
Молитимемось, щоб зупинився цей страшний поступ війни, щоб батьки не втрачали своїх дітей, щоб повернулися додому всі живими і неушкодженими. Заради цього, заради майбутнього віддав своє життя наш молодий і відважний Герой Андрій Костін!
Пам’ятаймо довіку ім’я кожного, хто назавжди приєднався до небесної Січі козацької!
Вічна слава Герою Андрію Костіну!