Втрачаємо найкращих…
Разом з їхнім нерозтраченим коханням, із мріями, що так і не встигли збутися, з теплом рук, яке вже нікого не зігріє. До Небесного війська йдуть найрідніші: чуйні татусі, кохані чоловіки, турботливі сини. Так нестерпно рано ви йдете, хлопці… Як же нам, полишеним тут, навчитися дихати без вас? У новій, холодній[…Читати далі…]
Читати далі
