Ананьївщина у скорботі прощалася ще з одним своїм сином
Нині сумна і скорботна година оповила нашу країну і разом з усіма Ананьївщина переживає свої гіркі та болючі втрати — ще один славний козак сьогодні приєднався до небесної чоти воїнів. Полегко й тихо злетіла душа ананьївця Миколи Голубенка до Вирію. А тут, на землі, за ним гірко плакала сестра, просила підійнятися свого синочка безутішна матір, стримував ридання згорьований батько. Десятки людей — друзів, однокласників, земляків — вийшли на центральну вулицю міста, щоб, схиливши коліно, провести Героя в останню путь. Ця гірка традиція є висловленням шани до кожного, хто склав свою голову заради нашої свободи, заради України. Але нічим не втішити батьків, які втратили сина та не мають змоги навіть востаннє поглянути на свою дитину.
Серце рвалося на шматки від материнського плачу над труною: “Синочку, вставай, це не твій дім… Вставай, синочок! Це неправда, цього не може бути!..”
Невтішні кілька годин біля тіла загиблого перетворилися на пекельні муки для рідних — від неможливості врятувати, від неминучості втрати…
За свого життя Микола мав репутацію позитивного та привітного хлопчини, з веселою та доброю вдачею. Це притягувало оточуючих, для яких Коля ставав вірним другом чи добрим приятелем. Простий, роботящий, товариський, совісний — таким його виховали батьки Василь та Людмила, які й самі жили за принципами людяності та доброчесності. Кращу долю вони бажали своїй дитині, зовсім не так хотіли б зустрічати свого сина… І так зарано вирушив він у далекий шлях, наостанок зібравши довкола себе всіх, кому був небайдужий…
Поминальний чин над тілом загиблого відправили місцеві священники — настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці отець Дмитро Дементьєв та настоятель собору святого благовірного Олександра Невського отець Микола Ярем.
Дорогою до цвинтаря зустрічні прихиляли коліно перед процесією, а до сумної ходи приєдналося кілька груп молоді з великими національними стягами — такою є остання шана нашому Герою Миколі.
Зі словами співчуття до рідних та близьких звернувся заступник міського голови Віталій Пянтковський. Він передав матері загиблого священну реліквію, яка віднині зберігатиметься в їх домі — жовто-блакитний прапор.
Військовослужбовці трикратним салютом вшанували пам”ять козака, бійця Миколи Голубенка, який однині спочиватиме на цвинтарі Шостої сотні. За давньою козацькою традицією над могилою воїна пролунали звуки бандури — у виконанні Павла Ровенка, відомого бандуриста зазвучав державний Гімн.
Спочивай з миром, воїне! Хай не згасає пам”ять про тебе у віках!