Ананьївщина сьогодні провела в останню путь загиблого Героя Василя Жуматія
— схиливши коліна, встеляючи шлях воїна квітами.
З портрета дивився на світ Василь — як завжди, усміхнений і привітний. І немов не було цих шести місяців невідомості, безвісності, коли його рідні ще сподівалися та теплили надію, що він живий. Але в цьому горнилі війни Вася втратив своє життя та повернувся додому Героєм, на щиті.
Та навряд чи це якось зможе втішити згорьованого брата, який здолав довгу дорогу зі Львова, щоб востаннє побачитися з молодшим братом. Нічим втішити і Василевих дітей — двох старших хлопців та маленької донечки…
Василь прожив непросте життя, сплетене з труднощів і нехитрих радощів. Йому було важче, ніж більшості самотніх чоловіків, адже мав дбати про сина, який мав вроджені проблеми зі здоров”ям. Але ні за яких обставин Вася не залишав його напризволяще, завжди дбав про нього, та намагався гарно виховувати. Вперше надовго залишив після 2014, коли пішов служити в зону АТО. Згодом, повернувшись звідти, він вже не міг себе знайти тут, в мирному житті. Простіше і зрозуміліше було там, на передньому краї. З початком повномасштабного російського вторгнення Василь став на захист України. Це був усвідомлений і зважений вибір. І це був шлях Героя, який загинув, віддавши своє життя за кожного з нас.
Життя Василя Жуматія, штаб-сержанта 2 піхотного взводу 3 піхотної роти бройних Сил України обірвалося 8 березня 2024 року. В той день, коли більшість мирних людей з”ясовували між собою святкувати чи ні, Василь приймав останній свій бій, відбиваючи атаку окупантів, які наступали на наші позиції. Той штурм був останнім в його житті, Василь не відступив, не підвів, не втік. До останнього свого подиху був Героєм і назавжди таким залишиться для нас.
Сьогодні про нього лунало багато добрих слів, зринали спогади. Напевно, що за життя не усі наважувалися сказати, яким Василь був щирим та привітним. Товариші юності пригадували, яким він був гарним другом. Сусіди, вдивляючись у фотографію, казали про його теплу посмішку… І всім було безмірно шкода, що так передчасно життєвий шлях Василя забрали вороги.
Чин похованння над тілом загиблого воїна відправив протоієрей Микола Ярем. Звертаючись до присутніх, він наголосив, що кожен загблий Герой приймає мученицьку смерть, спокутує свої гріхи та вже потрабляє в Царство Небесне. Отець Микола закликав рідних стійко приймати це страшне випробування, а звертаючись до присутніх просив пам”ятати кожного Героя.
Під час церемонії прощання на цвинтарі зі словами підтримки до родини бійця звернуся затупник міського г7олови Віктор Покотило. Від імені Ананьївського міського голови Юрія Тищенка та від себе особисто він висловив співчуття . Поділяючи біль, ми пам”ятаємо ту високу ціну, якою сплачується кожен мирний день.
Згідно із військовою традицією поховання, Юрію, синові загиблого захисника,і було передано синьо-жовтий стяг, а салютна команда трикратними салютом вшанувала пам’ять загиблого воїна.
Спочивай спокійно, козаче! Ти віддав своє життя заради мирних світанків, заради вільного майбутнього прийдешніх поколінь.
Пам’ятаймо подвиг Героя Василя Жуматія! Назавжди в строю!