Ананьївці віддали останню шану загиблому бійцю Юліану Самсонову

“Україно, свята Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітру кавказького, шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, тріюмфом і туком гармат Революції, радісним гомоном Софійських Дзвонів. Нехай в Тобі відроджуся, славою Твоєю опромінюся, бо Ти, все життя моє, бо Ти, все моє щастя.”– слова молитви українського націоналіста потужно линули над байтальськими просторами. А небо в цей день плакало-захлиналося слізьми розпачу і горя, прощаючись з вірним сином України, мужнім і звитяжним воїном Юліаном Самсоновим, бійцем спецпідрозділу “Азов”.
Це про нього сказано в сакральній молитві українства: “Скріпи мій дух, загартуй волю, в серці замешкай моєму, зрости мене до ясних чинів, в чинах нехай знайду я смерть, солодку смерть в муках за тебе, і розпливуся в тобі та вічно житиму в тобі.”
Юліан загинув 14 квітня 2022 року, знаходячись в заблокованій Азовсталі – нездоланному бастіоні Маріуполя.

До останнього свого подиху Юліан Самсонов захищав Україну, не маючи ні страху, ні вагання — воїн, боєць, захисник, Герой. Сьогоднішня дата поховання та хода пам’яті були обрана Мариною Павлівною, матір’ю Юліана не випадково — день його народження, колись світла і тепла дата… Сьогодні йому мало б виповнитися 33 роки…
Попри дощ і негоду проститися з Героєм вийшло багато ананьївців. Центральну вулицю міста заповнили люди, які не знали Юліана, але їх серця були сповнені шани до воїна та вдячності за подвиг. Повільно і тихо кортеж плив крізь дощ, на шляху зустрічалися перехожі, водії, які спинялися та схиливши коліно, проводжали Юліана до Вирію. Коридором пошани провели загиблого бійця і жителі села Жеребкове, розділивши скорботу прощання.
Місцем останнього спочинку хороброго воїна рідні обрали село Байтали. Віднині сюди прилітатиме його душа, тут буде їй добре та затишно.
Зі словами втішення від імені Ананьївського міського голови Юрія Тищенка та від себе особисто звернувся заступник міського голови Віктор Покотило. Він подякував матері бійця за виховання патріота, героя. Також він повідомив, що на знак вдячності громади одна з вулиць села Байтали незабаром носитиме ім’я Юліана Самсонова.
З хвилюванням говорив про воїнські та людськи чесноти Юліана і представник спецпідрозділу “Азов”. Разом з друзями та побратимами Героя він приїхав на прощання.
Віддаючи останню шану, бійці прочитали над труною з прахом Героя молитву українського націоналіста. Тривожно і войовниче тріпотіли од вітру стяги “Азову” — як символ мужності й самопожертви тих, хто воює під ними.
Після лаконічного прощання над могилою пролунало: “Тричі слава, слава, слава! Пам’ятаємо! Помстимося!»
Трикратний траурний салют сповістив, що віднині тут спочиватиме Герой.
Але ще довго побратими Юліана стояли над могилою — відпускаючи його до небесного війська, дякуючи та обіцяючи відплатити сповна ворогам.
Юліан загинувши в бою, здобув безсмертя. А наш священний обов’язок — пам’ятати, щоб і прийдешні покоління не забували, якою ціною здобувається кожен клаптик священної землі української, кожна хвилина нашого спокою…
Вічна слава Герою Юліану Самсонову!