Особливості збирання та обробки зернових колосових

Розпочались роботи зі збирання врожаю зернових колосових та ранніх культур. Їм, як свідчить досвід минулих років, слід приділити належну увагу, оскільки від способів збору зернових культур, післязбиральної обробки зерна, очистки, сушки та зберігання зерна значною мірою залежить кількість урожаю та його якість. Насамперед, у роботах потрібно враховувати особливості кожного року, виходячи зі стану й призначення врожаю (насіннєвий матеріал, продовольчо-кормове й технічне зерно), а також матеріально-технічного забезпечення робіт. Прогнозують та враховують ще рівень енерговитрат, бо вони досить вагомо впливають на загальну економіку виробництва зерна (особливості збирання та обробки зернових колосових).

Перед початком збирання урожаю зернових слід визначити його конкретні особливості: стан посіву на кожному полі (густота й висота рослин, забур’яненість), сортові ознаки зерна, вологість, стиглість, виповненість. Бажано зробити перевірку основних показників якості зерна відповідно до культури й вимог заготівельних стандартів.

Зібране зерно може бути вологим, містити органічні та мінеральні домішки, тож є нестійким і швидко втратить якість під час зберігання. Навіть коли збирають суху зернову масу, в ній є бите, травмоване, плюскле зерно, органічний пил, унаслідок чого стійкість збіжжя теж знижується. Тому зібране зерно спрямовують на обробку, бажано в потоці зі збиранням. Обробка об’єднує низку взаємопов’язаних операцій, які здійснюють залежно від стану й призначення зерна, технологічних особливостей культури.

Зерно, в якому смітність перевищує норми, встановлені для кожної культури, спрямовують на очищення.

Зерно з різною вологістю має такий порядок обробки: до 14% вважають сухим і придатним для зберігання; до 17% – вологим і таким, що потребує підсушування, зокрема способом почергового переміщення (перекидання) чи вентилювання; понад 17% – сирим з обов’язковим висушуванням.

Зерно вологе й сире в разі тимчасового зберігання до сушіння слід розміщувати на установках активного вентилювання з обов’язковим контролем за температурою й вологістю.

Жито та ячмінь є доволі термостійкими культурами, тому їхнє зерно в процесі висушування можна нагрівати до 60°С, крім пивоварного ячменю. Пивоварний ячмінь повинен мати високу схожість, у зв’язку з чим максимально допустима температура становить 40°С для зерна з вологістю до 19%, та 45°С – з вищою вологістю.

Овес допускається нагрівати до температури 50°С незалежно від вологості зерна, тільки слід постійно контролювати стан зернової маси, бо в разі підсихання облущується плівка від ядра й погіршуються умови сушіння.
Горох під час висушування розтріскується, тому температура в сушарці має бути м’якою – 40…45°С, знімати вологу слід не більше 2-3%, потрібне проміжне відлежування.

Насіннєве зерно цих культур висушують за помірніших режимів: за вологості до 19% температура нагрівання не може перевищувати 40°С для пшениці, жита, ячменю, вівса та 35°С – для гороху. За вищої вологості температуру знижують на 5°С і застосовують ступінчасті режими сушіння.

Для висушування застосовують різні сушарки: шахтні прямоточні й рециркуляційні, колонкові, бункерні. Головним у їхньому виборі є дотримання техніко-технологічних норм і режимів сушіння, спрямованих на забезпечення якості зерна, продуктивність обробки, раціональну витрату енергоресурсів.

Надійність зберігання залежить від вологості й температури зерна. Зерно, яке спрямовують на переробку чи зберігання, повинно мати вологість відповідно до культури та її призначення. Пшеницю, жито, ячмінь зберігають за вологості зерна 14-15%, овес – 13-14, горох – 15-16%. Для тривалого зберігання вологість зерна додатково знижують на 1-2%. У процесі зберігання створюють такі умови, які забезпечують стійкість продукції, запобігають її ушкодженню шкідниками та хворобами, унеможливлюють зволоження й самозігрівання. Особливо позитивним є зберігання зерна в охолодженому стані за нульової температури.

Зерно продовольчо-кормове й технічне зберігають у сухому стані насипом у зерноскладах, силосах елеваторів, бункерних сховищах. Висота насипу обмежується технічними можливостями сховищ, вона має забезпечувати їхнє нормальне обслуговування й контроль за якістю продукції.

Зерно насіннєве зберігають як насипом, так і в упакованому стані відповідно до вимог стандарту. Під час зберігання контролюють температуру, вологість, ураженість шкідниками й хворобами, колір, запах, чистоту зерна.

Для культур окремого призначення (наприклад, ячмінь пивоварний) визначають також схожість та життєздатність зерна.

Продовольчо-кормове й технічне зерно перевозять насипом або в тарі транспортом усіх видів відповідно до правил перевезення вантажів. Насіннєве зерно перевозять у надійній тарі, гарантуючи його якість і сортову чистоту. Транспортні засоби мають бути чисті, без сторонніх запахів і надійно захищати продукцію від зволоження.

Гарного врожаю!

Сергій Антонюк, провідний фахівець відділу контролю у сфері насінництва та розсадництва управління фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області