Збережи пам’ять. Збережи правду.

“Не звільняється пам’ять,

Відлунює знову роками.

Я зітхну… Запалю обгорілу свічу,

Помічаю : не замки- твердині ,

Не храми – зкам’янілий чорнозем –

Потріскані стіни плачу.

Піднялися , озиваються в десятиліттях з долини,

Аж немов з кам’яної гори.

Надійшли. Придивлюсь:

Вкрана , 20 століттяІ

Не рік , а клеймо – 33»

Болючим спомином у серцях українців озиваються все, що пов’язане зі страшними спогадами про голодомор, про ті страшні роки, коли люди щодоби тисячами відходили у потойбіччя, помираючи від голоду.27 листопада увесь свідомий світ вшановував 88 роковини з тієї пори, як мільйони українців – живих і ненароджених – жорстока рука і безжальна воля прирекли на голод.

Цього скорботного дня ананьївці зібралися біля кургану жертвам Голодомору, аби згадати всіх мучеників, всіх тих праведників, які ще за життя спокутували всі свої гріхи і відлетіли у Вирій святими та очищеними.

З сумом і скорботою, у тиші над Тилігулом тихо мерехтіли вогники лампадок. Слова молитов настоятеля собору благовірного Олександра Невського, протоієрея Миколи Ярема закликали до прощення, до милості. Священник відслужив літургію та, звернувшись до присутніх, просив у спільній молитві згадати усіх померлих від Голодомору.

З гіркотою та болем звернулася до присутніх секретар міської ради Оксана Глущенко, яка нагадала про трагічні сторінки долі нашого народу, які навічно вписані у літопис України. Під час хвилини мовчання кожен подумки вшанував померлих від Голодомору, згадав власні родинні історії про ті жахливі роки.Хвилюючу мить доповнили і виступи ведучих, які віршованими рядком нагадували, тривожили.

Жахливо усвідомлювати, що страшна трагедія Голодомору в Україні розгорталася на очах усього цивілізованого і гуманного світу… До підніжжя меморіалу ананьївці поклали лампадки, які, викладені у формі хреста, догорали у надвечір’ї. Тихий спочинок душ, замучених голодомором, сьогодні був порушений спогадами. Мусимо пам’ятати, розповідати, нагадувати, аби не повторилося…