Як підтримати людей, які чекають на своїх близьких?
Що сказати родичам зниклих безвісти чи полонених? Але щоб не нашкодити та ще більше не розворушити душевний смуток? Для початку варто знати: допомогти людині можна тільки тоді, коли ви розумієте, що з нею відбувається.
«Перше, про що я прошу родини зниклих безвісти чи полонених, це не писати нічого в соціальних мережах. Взагалі намагатися мінімізувати викладання в публічні джерела інформації про своїх рідних – це тільки ускладнює процес їхнього пошуку. Так, це нелегко, адже коли люди шукають близьких, їм завжди буде здаватися, що вони зробили недостатньо. І надзвичайно складно переконати себе в тому, що від них зараз залежить небагато. Але так воно і є насправді», – розповіла у прямому ефірі на сторінці ГО Безбар’єрність та Координаційний центр КМУ / Mental Health UA Олена Сек, військова психологиня, тренерка з виживання та опору у ворожому середовищі, учасниця проєкту «Психосоціальна підтримка під час війни».
Також експертка радить родичам усвідомити, що саме їм зараз доводиться жити одразу в кількох (трьох щонайменше) паралельних вимірах 
У одній реальності близька людина, яка вважається зниклою безвісти, вже насправді загинула. І питання тільки в тому, коли ця інформація до родини прийде офіційно.
Абсолютно рівноцінною є друга ймовірність: зникла людина перебуває в полоні, і шанси на її повернення надзвичайно великі.
І третя реальність: із людиною зараз просто відсутній зв’язок, і вона сама вийде на контакт щойно зможе.
«Саме це перебування в трьох світах одночасно, емоційне перенавантаження дуже виснажує людей. І це мають розуміти ті, хто зараз поруч. На жаль, усі ми перебуваємо у посттоталітарній ментальності, головною ознакою якої є невміння як просити про допомогу, так і коректно пропонувати її. Якось канадці проводили дуже потужне дослідження про зміну поведінки нації внаслідок Голодомору. І воно підтвердило зв’язок, адже тоді покаранням за емпатію, співчуття, захист інших було фізичне знищення. Зараз у нас є можливість подолати історичний ефект та напрацювати новий досвід», – зазначила Олена Сек.
Отже, якщо у вас близькі стосунки із людиною, яку ви хочете підтримати, можна 
Просто спитати: «Чим я можу тобі допомогти?».
Або відверто сказати: «Я не можу уявити, що ти переживаєш, але хочу допомогти».
І так теж можна: «Я бачу, як тобі важко, і хочу тебе підтримати».
Ще один варіант: «Я хочу підтримати тебе. Допоможи мені визначитися, як краще це зробити?»
Чи так: «Як я можу тебе підтримати, щоб для тебе це було комфортно?»
А якщо людина каже: «Ні! Мені не потрібна ніяка допомога!»
Окей. Тоді, якщо у вас є можливість, просто залишайтеся поруч. Щоб вчасно підставити плече, коли воно знадобиться.
«Якщо це просто ваш колега та у вас немає емоційної близькості, ви можете створити для людини безпечне середовище – безоціночне, підтримуюче, сприятливе. Зайвий раз запропонувати чашку чаю або спитати, як колега себе почуває. Окрім того, у людей, які переживають невизначену втрату, практично завжди є порушення сну. Тож, якщо ви роботодавець, і ви знаєте про таку ситуацію та бачите, що людина має всі ознаки фізичного виснаження – дайте пару днів відпочинку. Поставтеся з розумінням, організуйте якусь іншу форму роботи», – підкреслила фахівчиня.
Що можна зробити, поки триває стан невизначеності?
Не втрачати надії. Адже безліч прикладів, коли полонені чи зниклі безвісти повертаються додому.
Використати час очікування для підготовки до зустрічі. Наприклад, створити скриньку пам’яті, до якої покласти пасмо волосся дитини, збережене після першої стрижки. Або лист, написаний до дня народження зниклого родича.
«Після повернення людини додому такі речі зі скриньки стануть включеннями в процеси, які відбулися за її відсутності. Вони допоможуть вийти з інформаційної ізоляції, відновити емоційну спільність родини та стати потужними ресурсними моментами. Та навіть у найгіршому сценарії, якщо близький виявиться загиблим, те, що ви формували під час очікування, стане вашою сімейною реліквією. Той самий лист може бути переданий дітям людини або залишиться в родині як спогад, як демонстрація підтримки всього роду», – додала Олена Сек.
Цикл ефірів з фахівцями відбувається у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я, яка впроваджується за ініціативою першої леді Олена Зеленська.
Більше джерел для підтримки себе та людей поруч – на 
https://bf.in.ua/turbota
