18 травня – День пам’яті жертв депортації кримських татар

18 травня в Україні та світі згадують жертв депортації та геноциду кримських татар. Сьогодні також відзначають День боротьби за права кримськотатарського народу. Цього дня 1944 року почалася депортація кримських татар. За тиждень до цього, 11 травня, було ухвалено таємну постанову Державного комітету оборони “Про кримських татар”. Там було сказано, що вони нібито причетні до масової зради й колабораціонізму.

Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселили 180 014 осіб. Ще 6 тис. мобілізованих молодих чоловіків протягом квітня-травня відправили в Казахстан. І 5 тис. кримських татар заслали в табори тресту Москвавуголь. 5989 осіб були заарештовані за звинуваченням у співпраці з німцями − вони потрапили в ГУЛАГ. Депортація тривала до кінця року. Після закінчення Другої світової війни кримських татар масово демобілізувався і відправляли в табори Сибіру й Уралу.

8 січня 1945 року був виданий указ, згідно з яким “спецпоселенці” мали ті ж права, що й інші громадяни СРСР. Однак за фактом вони не могли самовільно залишати місця поселень і повинна були щомісяця реєструватися в міліції.

Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви. Політичні акції кримських татар (петиційна кампанія, створення політичних організацій, акції протесту тощо) привели до ще одного політичного успіху. 5 вересня 1967 р. Президія Верховної Ради СРСР видала Указ «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму», який скасовував звинувачення в зраді кримських татар, проте проголошував нібито повне укорінення кримських татар в Узбекистані. Починаючи із 1968 року розпочався процес організованої репатріації кримських татар до Криму. У січні 1974 року Президія Верховної Ради СРСР скасувала заборону грекам, вірменам, болгарам та кримським татарам повертатися в Крим на колишні місця їх проживання.

В кінці 1960-х — на початку 1970-х рр. цим шляхом повернулися додому понад 200 родин, ще стільки саме прибули самостійно. До початку масового повернення наприкінці 1980-х рр. в Криму проживало приблизно 7 тис. кримських татар.

Лише незалежна Україна дала змогу кримським татарам повернутися на батьківщину і вільно жити без страху арештів і переслідувань. Але сьогодні російська окупація Криму знову повернула кримськотатарське населення в часи жорстоких утисків і репресій. Кримських татар всіляко переслідують за етнічною ознакою та релігійною приналежністю, за політичні погляди та симпатії до України і українців. Таких же утисків зазнають й українці на Кримському півострові.

Відтак, зобов’язані підтримувати один одного в нашій спільній боротьбі, в чергове підтвердивши усьому світові, що ми з ними – разом. Адже злочини перед багатостраждальним кримськотатарським народом не повинні бути забутими, а біль кримськотатарського народу – це біль усієї України. Разом ми дамо відсіч російському окупантові і звільнимо всі українські землі, збудуємо наше спільне щасливе майбутнє.

Пам’ятаймо, Крим – це Україна!