Ананьївщина провела в останню путь героя Олега Сагурського
З гіркотою і болем два дні підряд Ананьївщина проводжала до Вирію своїх захисників — хлопців, які загинули, захищаючи Україну від окупантів.
Квітами встелили 20 липня дорогу, якою проїхав кортеж із тілом Олега Сагурського, 29-річного бійця родом з села Вербове.
Він був призваний на військову службу в серпні 2022 року, виявив себе, як хоробрий та мужній захисник. Він відважно та сміливо йшов у найгарячіші місця, не боявся труднощів. Олег прийняв геройську смерть, виконуючи бойове завдання на лівому березі Дніпра, в районі Антонівського мосту поблизу Херсона.
Його повернення додому чекала мати, дружина з синочком Максимом, сестричка Алла…
Але не такою страшною мала бути ця зустріч, не такою…
Чорними хустками накриті голови найдорожчих жінок в житті Олега. З розпачем кидається до труни з тілом сестричка, яка і сама одягнена в однострій — вона, як і брат, стала на захист Вітчизни. Але навіть у найжахливішому сні не могла уявити, що саме так зустрінеться знову з любим братиком.
Заніміла дружина, виплакавши всі сльози, вже просто безсило дивиться на труну — в порожніх її очах прірва болю і горя.
За бажанням дружини спершу труну із тілом було доставлено туди, де подружжя жило у щасті та злагоді — на Першу дільницю Ананьїва. Після короткого і трагічного побачення з коханим, поховальний кортеж продовжив свій шлях до рідного Олегового села Вербове.
Дорогою зустрічні схиляли голови в шані перед Героєм, ставали на коліно та квітами встеляли останню путь воїна.
Болем розірвав спокійну тишу вербовських просторів крик Олегової матері, яка першою побігла назустріч синові. Зробила це так, як завжди, коли він був живий, як робила тоді, коли її красень вертався додому, коли так ласкаво обіймав та пригортав до себе неньку. Материнський крик спопеляв душу, від безсилої люті краяв серце, а чоловіки-військові не приховували сліз. Олег Сагурський став Героєм, одним із тих, хто поклав своє життя на вівтар захисту України та кожного з нас.
Священник В’ячеслав Скараєв провів чин відспівування над тілом бійця. Звертаючись до присутніх, отець В’ячеслав, як завжди, знайшов слова щирої втіхи для родини, яка виховала Героя. Священник з упевненістю сказав, що відтепер душа Олегова серед небесного воїнства, а його ім’я церква поминатиме у своїх молитвах, як мужнього воїна, який поліг, захищаючи рідну землю.
Добрими словами згадали Олега Сагурського і під час прощання на цвинтарі.
Слова співчуття від себе особисто та від Ананьївського міського голови Юрія Тищенка висловив заступник міського голови Віктор Покотило. Безсумнівно, що загиблий боєць назавжди залишиться Героєм для нас, його земляків — впевнений Віктор Васильович.
Поділяє скорботу з родиною бійця і староста Шимківського старостату Лілія Савченко — вона про це казала крізь сльози і хвилювання.
З емоційною промовою над могилою бійця звернувся до односельців шимківчанин Петро Шершун, який пам’ятає Олега ще дитиною. Хлопчик виріс на його очах, змужнів і мав би прожити довге та цікаве життя. Ворожа воля перекреслила ці плани та принесла горе усім — родині, односельцям, громаді…
І немає втішення від цих страшних втрат. Гинуть молоді, у розквіті літ, на злеті життя… А молоді жінки так зарано стають вдовами, ховаючи під чорними хустками свою красу, радість, щастя…
Згідно з воїнським чином поховання представник Ананьївського центру комплектування та соціальної підтримки військовослужбовців передав матері загиблого синьо-жовтий стяг, який покривав гроб з тілом.
Салютна команда трикратними пострілами вшанувала пам’ять загиблого.
Віднині ще один Герой знайшов вічний спочинок в сирій землі. Але він житиме вічно в нашій пам’яті — як мужній козак, відданий син землі Ананьївської.
Шануймо Героя, не забуваймо, що він віддав заради нас своє життя!
Слава Герою Олегу Сагурському!