Ананьївщина простилася із загиблим бійцем Юрієм Бабицьким
“Кричить душа, від болю пада в ноги.
Зриває серце клекіт журавлів.
На небі – біла янгольська дорога
Синів, що відірвались від землі.”
10 червня Ананьївщина, схиливши коліна, похиливши зажурено голову, зустрічала ще одного вірного сина землі української — Юрія Бабицького, кулеметника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ЗСУ.
Він став до захисту Батьківщини у вересні 2022 року. Юркові було легко йти туди, де просто дивилися у вічі смерті, адже вдома його не чекали ні діти, ні кохана. Мовчазний та самотній, він жив собі своїм тихим життям, не усім був зрозумілий, а друзі називали його Будулаєм — напевно, за смаглявість, за чорний колір великих очей, що тихо позирали на цей світ, за кремезність і міць.
Звичний плин життя порушила війна і коли Юрка призвали, він так само спокійно зачинив двері своєї хати з нехитрим холостяцьким скарбом та пішов захищати нас — чужих і незнайомих йому людей, для більшості яких він так і залишився незрозумілим…
Чи не тому так гірчить оця нова втрата нашої громади? Чи не тому так болить, що ще одна самотня душа козацька відлетіла до Вирію?.. Він загинув, захищаючи нас…
Городяни скорботно провели траурну процесію містом і вже на в”їзді до села Жеребкове її зустрічали односельці Юрія — люди, які добре знали та пам”ятали чоловіка. Крізь сльози та квіти плила труна з тілом загиблого.
Недовгим було останнє побачення Юрія з рідним домом, не такою сумною мала би бути ця зустріч з рідними та друзями…
Не тямив себе від горя Дмитро, побратим Юрка, теж одягнений в однострій. Він крізь ридання винуватив себе, що недогледів земляка, що той зарано пішов…
Чин відспівування над тілом бійця провів настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Дмитро Дементьєв. Після молитов він звернувся до присутніх, попросивши молитися за душі загиблих захисників. Отець Дмитро нагадав слова Писання, в якому говориться про те, що душі загиблих воїнів потрапляють до раю, як праведників. Але й тут, на землі, живим, треба їх молитовно згадувати та шанувати.
На цвинтарі, під час церемонії поховання, до присутніх звернулася з промовою староста Жеребківського старостату Ольга Поліщук, яка зі скорботою та сумом говорила про болючу втрату всього старостату.
Слова співчуття від імені Ананьївського міського голови Юрія Тищенка висловив заступник міського голови Валерій Крижан. З гіркотою він сказав, що окупанти не припиняють своїх спроб знищити українців, підірвавши Каховську ГЕС, та навіть цієї ночі продовжуючи ракетні остріли. Валерій Іванович прідкреслив, що геройський вчинок Юрія Бабицького в тому, що він став на захист мирних жителів та прийняв на себе один із ударів. І саме про таких як Юрій ми сьогодні промовляємо “Героям слава!”
Найближчій родичці Юрія, двоюрідній сестрі Оксані було передано священний символ нашої країни — синьо-жовтий стяг.
Військовослужбовці трикратним траурним салютом вшанували пам’ять бійця.