Вчора Ананьївщина попрощалася з Віктором Дарієнком, який загинув, боронячи Україну від окупантів
Гіркою і болісною була остання дорога додому для Віктора Дарієнка, старшого стрільця 3 мотопіхотного відділення, 56 бригади ЗСУ. 23 лютого він загинув під Вугледаром, звільняючи нашу землю від окупантів. Увесь цей час дружина та матір чекали звісточку від свого найдорожчого, а потім — тіло загиблого воїна.
Сьогодні Віктор назавжди повернувся в рідний край. Повернувся, як і годиться Героєві, Захисникові, Оборонцеві — на щиті.
Провести 34-річного Героя прийшли не лише рідні та друзі, а й чимало ананьївців, кому боляче від втрати.
Живим коридором, схиливши коліно, зустрічали на центральній вулиці міста труну з тілом воїна. А в цей час у високому небі пролетів пташиний клин, який своїм журливим криком теж проводжав душу загиблого.
Ще кілька раз згодом над хатою бійця пролітали пташині зграї, хвилюючи та тривожачи людей, які безмовно плакали.
Не могла втішитися матір, яка молилася-говорила до своєї дитини: “Я до останнього не вірила, що ти загинув… Чому, чому так несправедливо?.. За що, дитинко?..”
Занімівша дружина, тендітна і зажурена, вдивлялася вдалечінь, згорьована за понад три тижні очікувань, сліз, розпачу та горя. Її безмовна печаль була в кожному поруху, в кожному жесті…
Нічим їх не втішити та не заспокоїти. Ця невтолима туга назавжди поселилася в їх серцях, скорботна і страшна подія поділила життя на “до” та “після”…
Над тілом загиблого воїна поминальний чин відправив отець Юрій, військовий капелан частини, в якій служив Віктор.
З загиблим воїном прийшла попрощатися Любов Федорівна Іванова, матір Максима Іванова, який загинув рік тому, 18 березня. Дві матері обійнялися, гірко ридаючи над власними втратами, які назавжди поєднали їх у спільному горі…
Останню шану загиблому прийшов віддати і побратим, який зняв свій шеврон та залишив його біля квітів…
Після церемонії прощання, яка відбулася вдома у покійного, скорботна процесія пройшла вулицею Єврейською до кладовища на Другій дільниці. Впродовж усієї ходи зустрічні перехожі прихиляли коліно перед загиблим Героєм, кидали квіті під труну.
На цвинтарі до присутніх звернувся військовий капелан, який наголосив, що Віктор Дарієнко своїм воїнським подвигом увічнив своє їм’я.
Також з промовою виступив заступник міського голови Віталій Пянтковський. Він висловив співчуття рідним воїна та наголосив, що Віктор своє життя поклав заради нашого спокою.
Віталій Олександрович ще раз висловив рідним бійця слова підтримки та урочисто передав прапор — як символ мужності та відданості Віктора.
Під час поховання військові трикратним салютом сповістили, що віднині тут покоїтиметься ще один захисник України.
Шана загиблому!
Живим оборонцям — сил та мужності, щоб здолати нечисть, яка забирає цвіт нашої нації.