12 червня – Всесвітній день боротьби з дитячоюпрацею
Щороку 12 червня відзначається Всесвітній день боротьби з дитячою працею, запроваджений Міжнародною організацією праці (МОП), аби зосередити увагу світової спільноти та національних урядів до проблем дитячої праці.
За визначенням МОП дитяча праця – це праця, що шкодить добробуту підлітків, заважає їх розвитку, освіті, майбутньому професійному становленню.
Сьогодні у багатьох країнах світу докладають зусилля для ліквідації найгірших форм дитячої праці, зокрема, робота в небезпечних та шкідливих умовах, застосування примусової праці, рабство, участь у протиправної діяльності (торгівля наркотиками, проституція) та інше.
Відповідно до Конвенції МОП «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці» від 17.06.1999 № 182, ратифікованою Законом України від 05.10.2000 № 2022-III, кожна держава має негайно вживати ефективні заходи щодо забезпечення в терміновому порядку заборони та ліквідації найгірших форм дитячої праці.
Україною ратифіковано низку нормативно-правових актів, на підставі яких здійснюється правове регулювання використання праці неповнолітніх, а саме: Конвенція ООН про права дитини, Конвенції МОП про мінімальний вік для прийому на роботу та про негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці. Відповідні норми закріплені у Законі України «Про охорону дитинства».
Досі залишається проблемним питання, пов’язаним із тіньовим ринком зайнятості неповнолітніх, тривають випадки, колироботодавці приховують використання найманої дитячої праці, аби уникнути юридичної відповідальності.
Управлінням інспекційної діяльності в Одеській області Південного МУД Державної служби з питань праці постійно здійснюється моніторинг стану додержання законодавства про працю неповнолітніх, зі службами у справах дітей органів самоврядування Роздільнянського району організовані спільні заходи, направлені на запобігання порушень нормативно-правових актів з питань дитячої праці.
З метою підвищення обізнаності громадськості проводиться превентивна робота із роботодавцями, учнями, студентами, фахівцями закладів освіти, батьками тощо.
Статтею 32 Цивільного кодексу України зазначено, що неповнолітніми вважаються особи віком від 14 до 18 років.
За приписами ст. 43 й ст. 52 Конституції України використання праці неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах забороняється, а експлуатація дитини переслідується Законом.
Кримінальним кодексом України (стаття 150) передбачено кримінальну відповідальність за експлуатацію дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці.
До уваги роботодавців – національним законодавством встановлені спеціальні умови стосовно використання праці неповнолітніх.
Прийняття на роботу осіб молодших 16 років, за загальними правилами, не допускається, але, як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть прийматися на роботу особи, котрі досягли 15 років.
Для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не заважає процесу навчання, у вільний від навчання час допускається працевлаштування учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, котрі досягли 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Слід зауважити, що праця осіб, молодших 14 років, взагалі не допускається за жодних умов (ст. 188 КЗпП України).
За приписом п. 5 ч. 1 ст. 24 КЗпП України з неповнолітніми працівниками трудові договори укладаються виключно в письмовій формі.
Прийняття на роботу неповнолітньої особи допускається лише після проходження ним попереднього медичного огляду (надалі такі працівники обов’язково повинні проходити медичний огляд щороку до досягнення ними 21 року), що вимагає ст. 191 КЗпП України.
Згідно зі статтею 189 КЗпП України кожна установа, організація та підприємство, а також фізична особа – підприємець, яка використовує найману працю, повинні вести спеціальний облік неповнолітніх працівників, в якому зазначається дата їх народження.
Окрім того, за умови працевлаштування неповнолітньої особи, котрій виповнилося менше 16 років, до особової справи такого працівника необхідно долучити такі документи: копію свідоцтва про народження або паспорта, згоду одного з батьків або особи, що його замінює (якщо особі від 14 до 16 років), документ, який підтверджує, що особа буде виконувати роботу у вільний від навчання час (якщо особі від 14 до 15 років).
Відповідно до ст. 187 КЗпП України неповнолітні, які перебувають у трудових відносинах із суб’єктом господарювання (фізична чи юридична особа) прирівнюються у правах до повнолітніх, але в деяких умовах праці мають пільги, встановлені чинним законодавством України.
Так, згідно ч. 3 ст. 26 КЗпП України для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийомі на роботу не встановлюється; пунктом 1 ч. 1 статті 51 КЗпП України для неповнолітніх працівників визначена скорочена тривалість робочого часу, зокрема, учні віком від 14 до 15 років, котрі працюють під час канікул, можуть працювати не більше 24 години на тиждень, при цьому для учнів, які працюють упродовж навчального року у вільний від навчання час, тривалість робочого часу не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому п. 1 статті 51 КЗпП України для осіб відповідного віку; щорічна відпустка для неповнолітніх встановлена тривалістю 31 календарний день та надається за їх бажанням (на підставі поданої заяви) у зручний для них час, у тому числі, якщо ще не відпрацьовано шість місяців підряд в перший рік роботи (ч. 2 ст. 75, ст. 195 КЗпП України, статті 6 й 10 Закону України «Про відпустки»).
При скороченій тривалості щоденної роботи заробітна плата неповнолітнім працівникам відповідає розміру, визначеному для працівників відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (стаття 194 КЗпП України), а оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від норми виробітку (розцінок).
Слід пам’ятати, що неповнолітніх працівників забороняється залучати до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (ст. 55, 63, 192 КЗпП України, ст. 11 Закону «Про охорону праці»), до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ст. 190 КЗпП України, ст. 11 Закону «Про охорону праці»), а також застосовувати працю таких осіб на важких роботах й на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці та на підземних роботах (ст. 190 КЗпП України, ст. 11 «Про охорону праці»).
Згідно зі статтею 199 КЗпП України розірвання трудового договору з неповнолітнім, зокрема й строкового, можливе на підставі вимоги батьків, усиновителів, піклувальників неповнолітнього, а також державних органів та службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. Причиною такої вимоги може бути те, що подальше виконання трудових обов’язків неповнолітнім загрожує його здоров’ю або порушує його законні інтереси.
Відповідно до ст. 198 КЗпП України розірвати трудовий договір з неповнолітнім працівником з ініціативи роботодавця можна тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. Звільняти неповнолітніх працівників можливо лише у виняткових випадках, при цьому не допускається звільнення без працевлаштування з підстав, визначених пунктами 1, 2, 6 статті 40 КЗпП України.
Окремо зосереджуємо, що особи, у тому числі і неповнолітні, які легально працюють, мають гарантії, передбачені чинним законодавством, як соціальні – оплату лікарняних, допомогу на випадок безробіття, нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, страховий стаж при виході на пенсію, так і трудові – регулярна оплата праці, нормований робочий час, лікарняні, оплачувані відпустки, захист від незаконного звільнення тощо.
Будьмо освіченими та не допустимо прояви експлуатації дітей! Пам’ятаймо, що діти в першу чергу повинні навчатись!
Головний державний інспектор
відділу з питань праці Управління
інспекційної діяльності в Одеській області
Південного міжрегіонального управління
Державної служби з питань праці України Антоніна АВТУТОВА